СИГМОСКОПІЯ
Сигмоскопія – метод ендоскопічної діагностики, за допомогою якого проводять візуальний огляд слизової оболонки прямої та сигмовидної кишки.
Сигмоскопія відрізняється від ректороманоскопії використанням ендоскопа певного виду.
Під час сигмоскопії використовують гнучкий апарат, а під час ректороманоскопії – жорсткий. Ректороманоскопія дає змогу оцінити, окрім прямої кишки, тільки дистальну (розташовану далі від умовного центру) частину сигмовидної кишки. За допомогою сигмоскопії можна оцінити як пряму, так і усю сигмовидну кишку, а в окремих випадках і дистальний відділ товстого кишківника.
Покази:
–біль та неприємні відчуття під час дефекації;
–кров’янисті виділення з прямої кишки;
–нерегулярний стілець (проноси чи закрепи);
–підозра на рак товстого кишківника;
–підозра на поліпи.
Підготовка до обстеження
Перед обстеженням важливим етапом є очищення кишківника. Напередодні обстеження ввечері та за 2–3 години до його початку пацієнт робить очисну клізму. В окремих випадках можливий прийом осмотичних проносних препаратів.
Другим важливим етапом у проведенні сигмоскопії є дотримання дієти перед дослідженням.
Пацієнту рекомендують утриматися від споживання хлібобулочних виробів, картоплі, грибів, бобових, м’яса та молочнокислих продуктів, обмежити споживання овочів та фруктів за дві доби перед обстеженням До дієти можна включати супи та каші. Останній прийом їжі повинен бути за 12-16 годин до обстеження.
Обстеження та особливості проведення
Сигмоскопія триває від кількох до 20-ти хвилин. Зазвичай немає необхідності в анестезії та прийомі заспокійливих препаратів. Пацієнт лягає на спеціальну кушетку на лівий бік та підводить до живота зігнуті у колінах ноги.
Апарат обережно вводять через задній прохід, після чого проводять повільне нагнітання повітря у просвіт кишки, щоб роздути її для кращого огляду.
Після огляду слизової оболонки кишківника апарат повільно видаляють.
Використання сучасного апарат мінімізує дискомфорт та виключає травми і пошкодження стінок кишківника під час обстеження.
Протипокази:
– гостра фаза порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда;
– тяжкий ступінь серцево-судинної, легеневої чи змішаної недостатності;
– порушення ритму серцевої діяльності;
– гострі запальні інфільтрати черевної порожнини, підозра на абсцес черевної порожнини;
– післяопераційний період у пацієнтів, що перенесли хірургічне втручання у черевній порожнині.
